Проблема прав людини хвилювала мене з самого раннього дитинства. Пам’ятаю, ще як бабуся читала мені казки, я дивувалася і по-дитячому обурювалася коли чула про безправне становище бідних селян, які жили в злиднях, необмежену владу над ними та  їх життям панів. Особливо мене жахало те, що деякі люди через певні причини вбивають інших. Коли я прочитала про страту Ісуса, то проплакала цілий вечір і довго не могла заснути.

Вперше про таке страшне явище, як тероризм, я почула у дев’ять років. У той день ми святкували День народження моєї подружки, до того ж її батьки були друзями нашої сім’ї. Веселі і радісні гості ввімкнули телевізор…

Цього вечора показували по всіх каналах події 11 вересня 2001 року у Нью-Йорку. Здавалося, що ми дивимося уривки з художніх фільмів, а не репортаж про конкретні події, які відбувалися декілька годин тому. Я ніколи не забуду вираз того жаху, що відбився на обличчях присутніх, коли диктори розповідали про суть подій, значні людські жертви. По моїй шкірі пробіг холодок. Усі відчули страшну беззахисність перед реальним і жорстоким світом…

Після цієї події я вирішила обов’язково дізнатися про причини, які примушують одних людей приречувати на смерть інших. Коли тато запропонував мені взяти участь у конкурсі творчих робіт з прав людини, я без вагань вибрала тему про тероризм з прагненням краще для себе з’ясувати причини цього явища і висвітлити своє ставлення до нього.

Для мене робота над даним твором  була досить нелегким завданням, адже на момент її написання я навчалася у 8-му класі і ще не могла достатньо добре з уроків історії та правознавства опанувати фактичний матеріал необхідний для розуміння і усвідомлення даної теми. Адже правознавства я ще не вивчала, а й курс вивченої історії ще не міг надати необхідних знань. Тому довелося багато прочитати, перш ніж взятися за написання роботи.
 Та все ж, гадаю, прагнення чогось досягти є головним у будь-якій роботі. Мені б хотілося порадити всім, хто буде брати участь у створенні подібних робіт: потрібно зацікавитись темою, яку висвітлюєш, зрозуміти її не лише розумом, а й відчути серцем. Складна пошукова робота в такому разі буде приємною і принесе значне моральне та інтелектуальне задоволення…

В своїй роботі я намагалась розглянути проблему тероризму з двох протилежних точок зору: терориста і його жертви. Я усвідомила, що терористи самі часто є чиєюсь жертвою (окремих людей, суспільства, держави чи влади). Я також намагалася показати на прикладі Джозефа лише деякі з причин, що штовхають людей на такий злочин. Звичайно, тероризм – це надто складне і небезпечне явище, тому боротися проти нього надзвичайно складно, але зло ніколи не можна викорінити злом. Тож, на мою думку, важливим аспектом у боротьбі проти тероризму є в першу чергу, формування поваги до людської гідності, прав і свобод інших людей, толерантного ставлення до інших (за кольором шкіри, расовою чи національною приналежністю, політичними чи релігійними поглядами і т.п.) людей. Важливим є також проведення інформаційних кампаній серед молоді для розповсюдження знань про тероризм та його небезпечність. На мою думку, молоде покоління знайоме лише з проявами тероризму – терористичними актами, а не з більш глибокими коренями цього явища.

Якби широкі маси населення мали більший доступ до інформації, можливо, було б легше боротися з тероризмом. Зараз я навчаюся в гуманітарно-правовому ліцеї міста Черкас, тож сподіваюся пов’язати своє майбутнє  з правовою діяльністю. Можливість застосовувати знання для поліпшення життя людей – це моя головна мрія. Окрім того, я також дуже захоплююся вивченням іноземних мов, особливо англійської. Я ставлю за мету досягти дійсно високого рівня в оволодінні цією мовою, і мені здається, що перші кроки для досягнення цієї мети вже зроблені. Крім цього, я дуже люблю малювати, складаю вірші. Взагалі, моя головна мрія і ціль на майбутнє – мати можливість застосовувати свої знання і вміння для поліпшення життя людей. Я докладу всіх зусиль для досягнення цього.

Аліна Куксенко