Жінки-терористки у світовому масштабі і проблеми дотримання прав людини: як боротися з тероризмом та як зменшити його рівень?

Пролог  

                                  
Жінка – чарівна і таємнича істота, що цілі віки билася за свободу, витрачала всю свою силу, свою кров, своє життя на виявлення своїх здібностей, на збереження своєї гідності.
Автор

"Чоловік величний на землі і у сторіччях,
 але кожна йота його величі виросла з жінки".
                                                                                                         Уолт Уітмен

Що таке жінка? Мабуть, жінка – все. Уявімо затишну сім'ю, вихованих дітей, прибрану домівку, а чи можливе все це без жінки?
Вона царює біля домашнього вогнища, верховодить у суспільстві і нерідко тримає в своїх руках таємничі важелі, які рухають цілі держави. Жінка скрізь. Хоча обділена правами, не має законної можливості суперничати з чоловіком у найбільш вагомих прошарках людської дійсності, вона гордо тримає голову над копіткою діяльністю свого тирана, і той, хто вважає себе її повелителем, покірно схиляється до її ніг, навіть не помічаючи цього.
Так, жінка завжди була ніжною, загадковою, уважною, чутливою, адекватною. Українські жінки ще з часів Київської Русі саме своїм талантом, гострим розумом, державницькою позицією вславляли рідну землю. Жінка завжди була богинею, її підносили на найвищий п'єдестал моральної краси і величі, на її честь складалися поеми та пісні.
Але її життя та діяльність не завжди були легкими.

І
Жінко, хто ти є?

"Упродовж віків для кращих чоловіків піднесеною та надихаючою силою завжди було жіноцтво".

                                                  Р.Роллан

"Коли бракує ватагам кебети, Хай встане жінка! "

Леся Українка

                
Жінка, матуся, бабуся, любов, краса – війна, смерть, жорстокість, ненависть... всі ці слова жіночого роду, але які ж вони протилежні!
Жінка-мати – звичайне поєднання слів, жінка-терористка – шокує. І хоча намагаєшся відштовхнути, не торкатися своєю свідомістю незвичного словосполучення, серце підказує, що дійсність інколи вражає своєю занадто  оголеною реальністю.
Але... Вони існували завжди. Пригадаймо. Україна. Амазонки – войовнича община давньоукраїнського жіноцтва ІІІ - І тисячоліття до нашої ери. За свідченням Геродота (484-425) та інших античних істориків, амазонки були хоробрими, витривалими воячками, вправними вершницями, добре володіли списом, бойовою сокирою і мечем.
Софія Ружинська, волинська княгиня, у 1608 році приступом здобула замок князів Корецьких у місті Черемош.
Олена 3авистна року 1654 під час облоги поляками міста Буша на Поділлі, коли виявилося, що сили ворога переважають, вбила зрадника-чоловіка, підпалила склеп із  порохом і заради рідної землі підірвала себе разом із дітьми та кількома десятками інших жінок.
Ганна Борзобагата-Красенська підкорила своєму впливові чоловіка і тестя – луцького  владику, управляла казною Луцької Єпархії, робила наїзди на маєтки сусідів-шляхтичів, навіть відмовлялася виконувати накази та вимоги самого короля. Коли проти неї було організоване ополчення цілого воєводства, ця безстрашна жінка вдягнула панцир і, орудуючи гайдуками з гарматами, мужньо відбила атаки шляхти й розгромила Їхнє військо.
Софія Галечко гордо вирізняється на тлі Першої Світової війни. Ця перша українська жінка-хорунжа отримала офіцерське звання і срібну медаль
 
«За хоробрість», служачи в Українському війську січових стрільців. молода жінка мужньо долала всі військові труднощі на рівні з чоловіками, пройшовши нелегкий шлях від рядової до командира роти.
Хіба можна не згадати про 500 українок-політв'язнів, для яких ідея свободи була вищою за інстинкт самозбереження? Під час відбування покарання в радянському концтаборі в Кінгірі вони зі словами «Бог і Україна» голіруч пішли в наступ на танки й гармати.

ІІ
Жінка-терористка: звання чи доля ?

Це жінка, яка знищила себе, і з нею були знищені всі міфи про жіночу слабкість, покірність і рабство.
М.Латишева
Жінки-терористки чомусь викликають у людей і навіть у жертв разом із жахом ще й  жалість. Але міф про беззахисність жінок – це всього лише міф. Звичайно ж, вони фізично слабші за чоловіків, але, коли на тобі кілограми вибухівки, фізична сила не має значення.
Чому, навіщо, в ім'я чого жінка іде на свідоме вбивство, часом возз’єднуючись зі смертю.
Чи тільки осуд, намагання покарати володіють нашою свідомістю, чи, можливо, цьому є виправдання і вагомі причини? Спробуймо це  з’ясувати ...  
Під час судового процесу над німецькою терористкою Гудрон Енслін ( прямою спадкоємицею самого Гегеля, тією, яка мріяла стати педагогом, і безкоштовно працювала в сиротинцях) її чоловік, журналіст і літератор, Бернард Веспер сказав: „Якщо така людина, як Гудрон, в котрій немає нічого поганого, змогла зробити такий антисистемний акт, значить, погана ваша система».
 
У пізнанні людиною самої себе жінка посідає домінуюче становище. Від вирішення цього завдання багато в чому залежить досягнення кінцевог0о результату. І це не перебільшення. Правий Жюль Мішле, який написав: „Виховувати дівчинку – це  виховувати саме суспільство, тому що воно виходить з родини, де душею є жінка”. Проте треба констатувати, що помітного успіху на цьому поприщі  не помічено.
То чи не саме суспільство винне у тім, що жінки стають терористками? Не тільки розумом і духом сильні жінки, а й умінням товаришувати, коли на них чекає важлива справа. Саме з дружби Гудрон Енслін та ще однієї відомої німецької терористки Ульріку Майнхоф (чудової журналістки і педагога) починає свою діяльність «Фракція Червоної Армії» – західнонімецьке терористичне угрупування. Дві ці жінки очолять цю організацію.
Спочатку «червоноармійці» (члени ФЧА) не збиралися йти шляхом терору. Вони не хотіли нікого вбивати, а лише привернути увагу людей своєї країни до того, що з часу правління Гітлера в ній нічого не змінилося.
Увесь правлячий клас рейху залишився при владі і своєму бізнесі. «Червоноармійці», ще перебуваючи не у підпіллі, а діючи цілком легальною збирали докази причетності головуючих чиновників та підприємців країни до злочинів нацизму. Вони оприлюднили свої дані. Але ніхто не звернув на них уваги.
Де ж було суспільство у цей час? Чому проігнорувало попередження?
І поступово все змінилося. Про те, чому так сталося, написано десятки робіт і в самій Німеччині і в інших європейських країнах. Свою роль відіграв і фактор випадковості – коли ти в підпіллі, коли окрім тебе там соті озброєних людей, які грабують банки, рано чи пізно чийсь пістолет вистрелить, і ти також будеш винним.

ІІІ
 „ А їй хотілося тепла, тій жінці, що тепла не мала...”

 
"Немає на світі справи важчої, ніж писати
просту, чесну прозу про людину."
Ернест Хемінгуей

Чому жінки стають терористками? Деякі спеціалісти вважають, що жінки за природою більш ідеалістичні, ніж чоловіки, роблять терористичні акти у відповідь на відмову влади виконувати їхні  вимоги про покращення життя деяким категоріям людей.
На відміну від чоловіків, котрих приваблюють влада і слава, жінки стають терористками, заохочені обіцянками кращого життя для їхніх дітей через бажання покращити життя народу, чого не робить влада.
З іншого боку, жінки не одразу беруть у руки зброю, а значить членство в терористичній групі для жінок – більш активне заняття, ніж для чоловіків, бо слабша стать спочатку хоче вчитися.
Товариські відносини – ще один важливий фактор мотивації у приєднанні жінок до терористичних груп. Іноді висуваються гіпотези німецькими спеціалістами, що деякі з терористок були дуже самотні духовно і потребували любові та дружби, емоціональної підтримки.
Фемінізм також був ідеологією для багатьох жінок, які прийшли в тероризм.

ІV
Сповідь
жінки-терористки

„ Два роки тому я стала багатодітною матір'ю. Власних маю двоє: чудових дівчаток. Четверо хлопчиків я взяла з сиротинця, адже у світі стільки невинних і ображених дітей. Не можу без своєї родини, але мій вибір – наша  група «Червоні бригади». Я – незамінний    гвинтик у постійно рухомому механізмі моєї організації.
Вона – це ВСЕ!!! Навіть моє життя – НІЩО у порівнянні з НЕЮ.
Що було б зі світом, якби не ми. Хіба я жила раніше? Ні. Я просто існувала. Пелюшки, сніданки, чоловікові сорочки, банальні розмови, дріб’язковість щоденного буття. Я стільки написала ва-
гомих наукових праць, і їх ніхто не помітив. Моє ім'я часто забували мої студенти. Ким я була? Ніким.
     А зараз моє ім’я гучне і відоме, сотні газет описують мої терористичні акти, за мою голову пропонують небачені винагороди.
Не осуджуйте мене. Я не хочу забирати невинні життя. Але ж випадковість завжди є нашим супутником.
  Я ж без ваги віддаю своє життя у лапи смерті. Це наче моя спокута за смерті інших.
   Зараз я захищаю свою країну. Якщо завтра мені вдасться підірвати прем’єр-міністра ворожої країни, то впевнена – війна припиниться.
 Проводжу останній день у спогадах. Мені страшно, що мої дівчатка не поруч  зі мною і мріють зараз не про мир та м'які іграшки, а про те, що коли виростуть, стануть жінками-терористками.
...Впевнено крокую в улюбленій блакитній сукні. На обличчі усмішка, у пам'яті –  теплі спогади, під серцем – фатальна вибухівка...
Останні роки, я – в  літаку ... П ' ять , чотири, три, два, ПРОЩАЙТЕ !!?

V
Тероризм міняє обличчя

Тероризм – це не жіноча справа. Для того, щоб бути терористом, слід мати декілька специфічних якостей, одна з яких – відсутність емпатії.
О.Полєєв, психолог

Тодішній тероризм революціонерів Росії, груп Німеччини і тероризм сучасний дуже відрізняються. Із індивідуального терор перетворився на масовий, що привело до розуміння того, що головним у його оцінці повинен бути засіб, а не мотив.
Але - немає навіть найвищої ідеї в ім'я якої повинні приноситися в жертву невинні людські життя.
 
Тому зараз терористи не визнаються політичними злочинцями. 
 Ця зміна оцінки терору ХХІ століття, оскільки і сам він змінився – благородністю  і романтизмом уже й не пахне, один фанатизм. Про це красномовно свідчать події у Нью-Йорку, Іраку, Москві ...

VI
Єднаймось для боротьби з тероризмом!

... все має свій початок
                                    І все має свій кінець ...
Я пропоную свої засоби боротьби з тероризмом, яке б обличчя 
                                               він не мав 
                                                       Автор                                                              

- Слід вивчати тероризм як явище, його психологію.
- Треба боротися не з тероризмом, а з проблемами, що спричиняють терори.
- Не страчувати жінок-терористок, а шляхом співбесід, діалогів вивчати їхню психіку, надавати вагому психологічну допомогу, навіть лікувати.
- У кожній країні створювати політику, яка б не принижувала права жінок, а допомагала реалізовуватися у різних мирних сферах.
- Навчитися поважати внутрішню і зовнішню політику інших країн, навіть недостатньо розвинених.
- В країнах зі складною політичною і «терористичною» атмосферою проводити серед населення миротворчі акції.
- Заохочувати якомога більше жінок до керівництва в поліцейські та воєнні структури.
- Створювати волонтерські загони, групи, організації, які б діяли під гаслом: «Діти проти тероризму» (конкурси малюнків, письмових творів, обмін школярами-миротворцями).
- Створювати такі ЗМІ, які б були незалежними.
- ЗМІ повинні триматися нейтралітету у висвітленні тероризму.
- Підтримати прийняття Закону У країни «Про незалежні засоби масової
інформації», який урегулював би правові, економічні принципи Їхньої діяльності.

Епілог

Лист
малого школяра до ...

добридень, добрі люди!
Коли ви добрі, то бажаєте миру, як і я. У моє віконце заглядають сонячні промінці, над моєю хатинкою пропливають кораблики-хмаринки.
    Учора мама принесла мені з лікарні манюсінького братика. У нього рожеві вушка і м’які ніжки. Я хочу, щоб він завжди тільки усміхався.
    я бачив по телевізору, як помирають мої однолітки у країнах, де йде війна. я вже розумію, яке страшне це

слово. навіщо підкладають вибухівки під школи і дитсадки, адже ж ми ще не встигли завинити?
дорослі, чому ви інколи бажаєте нашої смерті?
                       тероризм - це слово не дитяче,
але забира життя дітей.
я боюсь, коли кричать і плачуть, Хай у мирі кожен з нас росте!

Анна Степаненко