Стан дотримання прав людини та інтеграційні перспективи моєї країни.
Прямуємо до Євросоюзу?

Уповноважений Небесної канцелярії з прав людини вишукано сходинами спускався в Україну. Притримуючи однією рукою білосніжну краватку, що бездоганно гармоніювала з кольору слонової кістки костюмом, а другою чиюсь масивну папку-доповідь, він невдоволено бурмотів: "Ходи ото до них, перевіряй, надавай якісь поради, а толку - ніякого!".
Вже внизу він вийняв із папки один із листків: "Новий Президент України Віктор Ющенко, виступаючи на пленарному засіданні ПАРЄ на початку 2005 року запевнив парламентаріїв, що докладе зусиль для забезпечення незворотності демократичних перетворень в державі, захисту прав людини, панування плюралістичної демократії та верховенства права. Дані слова і нова політична ситуація давали підстави сподіватися, що найближчим часом Україна таки виконає всі свої зобов'язання щодо імплементації міжнародних стандартів з прав людини в національне законодавство, адже вже майже 10 років як вони ратифікували Європейську конвенцію (чинна з 11 вересня 1997 р.) і не доклали помітних зусиль для приведення судової і адміністративної практики у відповідність з нею. З 1997 р. по травень 2004 р. до Європейського суду з прав людини звернулось близько 8 тис. українців зі скаргами. З них зapeєстровaнo близько 3 тис. заяв, сім справ розглянуто по суті та прийнято рішення, за однією справою досягнуто дружнє врегулювання", - уповноважений схвально кивнув: "Знають свої права, але виходить багато було порушень, та може щось змінилося за цей помаранчевий рік"?
... В грудні 2005 року Україну, не зважаючи на низку економічних проблем, таки визнали країною з ринковою економікою.
Вийняв інший листок. Стаття 3 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини і громадянина 1950 р. забороняє катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання. Але відомі чисельні факти насильства посадових осіб в процесі досудового слідства. Проблема полягає також у відсутності ефективної системи незалежних органів нагляду за дотриманням законності в місцях позбавлення волі та в умовах утримання осіб в слідчих ізоляторах і установах виконання покарань, коли кількість осіб набагато перевищує кількість місць, недотримуються елементарні санітарні умови, погане харчування тощо. Крім цього, вражає кількість осіб, яких щорічно засуджують до відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Це становить приблизно 60 – 70 тисяч осіб, коли виходить лише 35 – 45 тисяч.
... Слідчий ізолятор Шепетівської колонії максимального рівня безпеки. 23-річний громадянин Ю., до крові оббиваючи руки об залізні двері, вимагав забезпечення йому як підозрюваному права на захист. "Покличте вже мені якого-небудь адвоката"! Працівник колонії надзвичайно знервований цими нелюдськими криками підійшов до дверей. Уповноважений небесної канцелярії, користуючись невидимістю для всякого чужого ока, в своєму різко контрастному до сірих мокрих стін світлому одязі, вибираючи білими туфлями чистіші місцини болотяної підлоги, став поруч. "Ти заткнешся нарешті, чи ні"? Ю. не затихав. Працівник відчинив залізні двері, зайшов усередину, спокійно і врівноважено стукнув спочатку кулаком, а потім ногою по чомусь надзвичайно м'якому, – і звуки голосу плавно перетворилися у якесь стогнання. Він вийшов, зачинив двері, подивився на вимазаний у крові кулак і байдуже стряхнув кров. Уповноважений хотів швидко відійти від всього цього неподобства, але три краплини густої червоно-бурої крові потрапили на костюм. Він хотів їх здмухнути, але вони швидко охоплювали одяг, збільшувалися в розмірі, доторкалися до тіла. Примружившись від побаченого і відчутого, уповноважений пішов за працівником колонії. Той вже встиг вимити руки якимось огризком господарського мила і присів за стіл біля напарника.
- Навіщо ти його бив?, - спитав напарник.
- Навіщо я його бив ... , а дійсно: навіщо я його бив ... А я не знаю! Мене так все дратує: ця клята робота (я сьогодні з початку зміни вже мав 5 виїздів на трупи, бо Вася НЕ З'ЯВИВСЯ), ці умови (знову несправне опалення) ... а ще жінка ... Каже, що немає грошей. А де я їй візьму тих грошей? В мене зарплата всього 1613 гривень. Знаєш скільки платять правоохоронним органам в Євросоюзі? І ти ще запитуєш мене, чому я його вдарив? Бо я ненавиджу цю роботу, цю країну і цих людей.
- Та не треба так. Ми тепер після підвищення зарплати порівняно з іншими достатньо заробляєм. А так ще, не дай Боже, відкриють кримінальну справу проти тебе.
- Яку кримінальну справу? В прокуратурі всі свої, розслідування обмежиться поверхневою перевіркою заяви, справа припиниться без достатнього з'ясування обставин. Це що вперше?
- Ну не знаю. Але ж ти людина!
- Так, я людина. Я ТАКА людина! – і він  задоволено подивився за вікно на свою новесеньку останньої моделі BMW .
...Порушується стаття 5 – право на свободу та особисту недоторканність. Так, практично не існує ефективних механізмів захисту від свавільного арешту. Незважаючи на  те, що незаконне затримання й арешт є злочинами за законодавством України (стаття 371 Кримінального кодексу України), не існує судової практики застосування цих положень закону. Серйозна реформа кримінально-процесуального законодавства в Україні у червні 2001 року недостатньо зрозуміло передбачила обов'язкове доставлення до судді кожного затриманого, тому арешт без ордера, який дозволяється тільки "у разі нагальної необхідності" (стаття 29 Конституції України), залишається швидше правилом ніж винятком. Окрім того, законодавство дає можливість слідчому, який розслідує злочин, ухвалити затримання підозрюваного на термін не більший за три доби і відповідно протягом трьох діб передбачається доставлення до судді. Оскільки цей термін є граничним, то міліція не несе відповідальності за необґрунтоване зволікання з доставленням у встановлених межах. Передбачається можливість утримувати затриманого під вартою довше трьох діб за визначених обставин (частина 4 статті 155-1 КПК).
Острог ... Два співробітники міліції, випивши по пляшечці пивка, поверталися хто куди, але поки що йшли разом. День був настільки звичайним, що ця звичайність вбивала, хотілося чогось веселішого. Побачили молодика, який надзвичайно кудись поспішав. Перестріли.
- Ти куди? Не хочеш поговорити?
- Я йду в лікарню до батька, він присмерті.
- Що ти нам казки розказуєш? В 10 годині вечора? Ти ж напевно ідеш до якоїсь шельми, а тебе дома дружина чекає? - В цей момент один з міліціонерів видьоргнув з руки молодика пакет, зазирнув ... - Правильно, закусочка ...
- Це для батька.
- Признавайся до якої ідеш, ми теж хочемо, - і вони, перезирнувшись, голосно зареготали.
Уповноважений спостерігав.
- Ну що, хай проспиться в камері, подумає про те, як себе вести з представниками влади, - звернувся один до другого. Давай.
І вони легко одягли йому наручники. Протокол затримання БУДЕ, скільки його там придумувати. Через 5 хвилин навкруги все затихло і лиш собаки задоволено жували так недбало викинуту для батька придбану ковбасу.
Молодику сниться сон ... Безтурботне дитинство. Він на річці разом з БАТЬКОМ ловить рибу. Ось йому потрапив великий карась.
- Тату, дивіться, який великий, - хлопчик повертається до батька, а батько чомусь все віддаляється і віддаляється від нього.
- Тату, тату, - він не розуміє, що робиться ... і прокидається.
- Мені так треба з Вами поговорити, - подумки звертається, - попросити вибачення за те, що цих 10 років я забув про Вас, незрозуміло чому ображався ...
Острозька районна лікарня. Чоловікові залишилось жити 5 хвилин. Він змученим неспокійним поглядом шукає когось по сторонах.
- Ви подзвонили моєму синові?, - розгублено прошепотів до лікаря.
- Так, - відповів той, не знаючи, що ще сказати.
І очі старого ще декілька секунд спустошено блукали безоднею розчарування, а потім в неймовірній тузі покотились у безодню.
Молодика відпустили аж через три дні.

Уповноважений небесної канцелярії далі вже зовсім спантеличено переглядав доповідь.
Стаття 6 містить право кожного на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Але в українському законодавстві відсутні як засіб захисту особи від порушення строків розгляду, так і можливість отримання компенсації у випадку, коли строки все ж пропущені, про що їм і було зроблено ще одне зауваження у рішенні справи "Сем Меріт проти України". Про потерпання громадян від судової тяганини свідчить статистика. У 2005 році понад встановлені законом строки судами розглянуто близько 30 % кримінальних і 15 % цивільних справ від загальної кількості розглянутих. (Уповноважений, примружившись, побачив не одного суддю низової ланки, який через відсутність сформованого достатнього корпусу суддів, "тимчасовий" розгляд загальними місцевими судами категорій справ віднесених до апеляційного провадження чисто фізично неспроможний виконати свої професійні обов'язки. Ще й досі для успішного складання іспиту у регіональній кваліфікаційній комісії суддів треба заплатити не одну тисячу доларів. Кар'єрний ріст перемагає моральність. І сама система призначення суддів змушує їх компенсувати понесені витрати за рахунок "народу"). Грубим порушенням вказаного вище права суд також визнає невиконання судових рішень. Наприклад, у справі "Войтенко проти України", суд визначив, що неможливість заявника домогтися виконання судового рішення протягом чотирирічного періоду є втручанням у його право на мирне володіння майном.
Стаття 10 Конвенції забезпечує право одержувати і передавати інформацію без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Але в Україні є дуже багато різноманітних державних, службових, комерційних та інших таємниць, що значно обмежують свободу преси.
Стаття 13 надає кожному право на ефективний засіб правового захисту, яке полягає у наявності ефективних процедурно-процесуальних засобів і можливостей для оскарження порушення прав на національному рівні. Серед нечисленних справ щодо України є дві справи, де встановлено порушення саме даної статті. Йдеться про рішення у справі "Данькевич проти України" від 29;04.03 р. та згадуваній вже справі "Меріт проти України" від 30.03.04 р. Ці рішення суду свідчать, що дане право в Україні забезпечується не завжди, і, як правило, у кримінальному процесі ...
Уповноважений закрив папку і думав над побаченим і прочитаним. Він мусить ще повернутися сюди, мусить вплинути якось на свідомість людей, що мають і не мають у своїх руках важелі впливу, але це буде потім. Це буде, коли він підніметься наверх, переодягнеться, розробить якусь дружню стратегію ...
Прямуємо Євросоюзу?
Для повноцінного використання напрацьованого європейською спільнотою дієвого механізму захисту прав людини, нам потрібно не просто визнати його обов'язковість і "звітуватися" перед відповідними контролюючими органами чи опосередковано змінювати законодавство, а реально, комплексно і послідовно конкретизовувати та реалізовувати міжнародні принципи і стандарти у практичній діяльності усіх гілок влади. Але для цього недостатньо знати і проголошувати певні постулати, першочерговим виступає формування свідомої нації, яка після років гноблення і приниження повністю недозріла ще сама в собі до рівня людяності і пріоритетності захисту прав своїх громадян. Не матеріальне ж формує духовне!
І необхідно пам'ятати, що лише коли особа перш за все матиме можливість дійсно захистити свої права у власній державі, а вже як додаткову гарантію – у міжнародних інституціях, наша держава зможе правдиво називати себе однією з демократичних держав світу і прямувати до Євросоюзу.

Ірина Косминя