Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання



        {Конвенцію ратифіковано із застереженнями Указом Президії ВР N 3484-XI ( 3484-11 ) від 26.01.87 }



     Держави - сторони цієї Конвенції,

     беручи до  уваги,  що  згідно  з принципами,  проголошеними у Статуті Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ),  визнання рівних і  невід'ємних  прав  усіх  членів  людської  спільноти  є основою свободи, справедливості й загального миру,

     визнаючи, що  ці  права  випливають  із  гідності,  властивої людській особі,

     беручи до  уваги  зобов'язання  держав  згідно  зі  Статутом, зокрема статтею 55,  сприяти загальній повазі та  додержанню  прав людини й основних свобод,

     враховуючи   статтю  5   Загальної   декларації  прав  людини ( 995_015  )  та  статтю  7  Міжнародного пакту про громадянські й політичні права ( 995_043 ),  які передбачають,  що нікого не може бути піддано катуванню та жорстокому,  нелюдському або такому,  що принижує гідність, поводженню чи покаранню,

     враховуючи також Декларацію про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких,  нелюдських або таких, що принижують гідність, видів  поводження  і  покарання,  прийняту Генеральною Асамблеєю 9 грудня 1975 року ( 995_084 ),

     бажаючи підвищити  ефективність  боротьби  проти  катувань та інших жорстоких,  нелюдських або таких,  що  принижують  гідність, видів поводження і покарання,

     погодитися про таке:

Частина I 

     Стаття 1

     1. Для  цілей  цієї  Конвенції  термін  "катування"   означає будь-яку  дію,  якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання,  покарати її за дії,  які вчинила  вона  або  третя  особа   чи   у   вчиненні   яких   вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини,  що  грунтується  на дискримінації будь-якого виду,  коли  такий  біль  або  страждання  заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як  офіційні, чи з їх підбурювання,  чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди. В цей  термін  не  включаються  біль  або  страждання,  що   виникли внаслідок  лише  законних санкцій,  невіддільні від цих санкцій чи спричиняються ними випадково.

     2. Ця стаття не завдає шкоди будь-якому міжнародному договору чи будь-якому національному законодавству,  в яких  є  або  можуть бути положення про більш широке застосування.

Стаття 2

     1. Кожна   держава-сторона  вживає  ефективних  законодавчих, адміністративних,  судових та інших заходів для запобігання  актам катувань на будь-якій території під її юрисдикцією.

     2. Жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни,  внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань.

     3. Наказ  вищого  начальника  або  державної  влади  не  може служити виправданням катувань.

Стаття З

     1. Жодна держава-сторона не повинна  висилати,  повертати  чи видавати  будь-яку  особу іншій державі,  якщо є серйозні підстави вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань.

     2. Для  визначення наявності таких підстав компетентні власті беруть до уваги всі обставини,  що стосуються справи, включаючи, у відповідних випадках, існування в даній державі постійної практики брутальних і масових порушень прав людини.

Стаття 4

     1. Кожна держава-сторона забезпечує   розглядання всіх  актів катування  згідно з її кримінальним законодавством як злочини.  Те саме стосується спроби піддати катуванням  та  тих  дій  будь-якої особи, що являють собою співучасть у катуванні.

     2. Кожна держава-сторона встановлює відповідні  покарання  за такі злочини з урахуванням їх тяжкого характеру.

Стаття 5

ПереглядПричіплений файлРозмір
Конвенція проти катувань.doc93 КБ

Закрити