Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання

     1. Згідно   з  цією  статтею  будь-яка  держава-сторона  цієї Конвенції може в будь-який час заявити, що вона визнає компетенцію Комітету одержувати й розглядати повідомлення,  що стосуються заяв однієї держави-сторони про те,  що інша держава-сторона не виконує своїх  зобов'язань  за  цією Конвенцією.  Такі повідомлення можуть прийматися й розглядатися згідно з процедурами,  викладеними в цій статті,  лише в тому разі,  якщо вони подані державою-стороною, що зробила заяву про визнання щодо себе компетенції Комітету. Комітет не  розглядає  повідомлень  по  цій  статті,  якщо вони стосуються держави-сторони,  яка  не  зробила  такої  заяви.    Повідомлення, одержані згідно з цією статтею, розглядаються за такою процедурою:

     а) якщо   яка-небудь   держава-сторона   вважає,   що    інша держава-сторона  не виконує положень цієї Конвенції,  то вона може письмовим повідомленням довести це питання  до  відома  зазначеної держави-сторони.  Протягом  трьох  місяців  після  отримання цього повідомлення держава-адресат подає в письмовій формі  державі,  що послала  таке  повідомлення,  пояснення  або будь-яку іншу заяву з роз'ясненням з цього питання,  де мають  міститися,  наскільки  це можливо  й  доцільно,  посилання  на внутрішні процедури й заходи, яких було вжито, буде вжито чи може бути вжито з цього питання;

     b) якщо питання не розв'язане задовільно для обох відповідних держав-сторін   протягом    шести    місяців    після    одержання державою-адресатом первісного повідомлення,  будь-яка з цих держав має право передати  це  питання  в  Комітет,  сповістивши  про  це Комітет та іншу державу;

     с) Комітет розглядає питання,  передане йому  згідно  з  цією статтею,  лише після того, як він упевниться, що в даному разі всі доступні внутрішні заходи були вжиті  й  вичерпані  відповідно  до загальновизнаних принципів міжнародного права. Це правило не діє в тих  випадках,  коли   застосування   цих   заходів   невиправдано затягується  й  навряд чи надасть ефективну допомогу особі,  яка є жертвою порушення цієї Конвенції;

     d) під час  розгляду  повідомлень  за  цією  статтею  Комітет проводить закриті засідання;

     е) з додержанням положень підпункту (с) Комітет надає послуги відповідним державам-сторонам з метою дружнього вирішення спору на підставі  поваги до зобов'язань,  передбачених у цій Конвенції.  З цієї метою  Комітет  може  за  необхідності  заснувати  спеціальну погоджувальну комісію;

     f) з будь-якого переданого йому згідно з цією статтею питання Комітет  може  закликати  відповідні  держави-сторони, зазначені в пункті (b), подати будь-яку інформацію, що стосується справи;

     g) відповідні  держави-сторони,  зазначені  в  підпункті (b), мають право бути представленими при розгляді питання в Комітеті  й робити усні і/чи письмові заяви;

     h) Комітет протягом  дванадцяти  місяців  від  дня  одержання повідомлення згідно з підпунктом (b) сповіщає:

     і) якщо  досягається рішення в рамках положень підпункту (е), то Комітет обмежується у  своєму  повідомленні  коротким  викладом фактів і досягнутого рішення;

     іі) якщо   рішення   в   рамках  положень  підпункту  (е)  не досягнуто,  то Комітет обмежується у своєму повідомленні  коротким викладом  фактів;  письмові  заяви  і  записи усних заяв,  поданих відповідними державами-сторонами, додаються до повідомлення.

     З кожного    питання   повідомлення   Комітету   надсилається відповідним державам-сторонам.

     2. Положення  цієї  статті  набувають  чинності,  коли  п'ять держав-сторін цієї Конвенції зроблять заяви відповідно до пункту 1 цієї статті. Такі заяви здаються державами-сторонами на зберігання Генеральному  секретареві  Організації  Об'єднаних   Націй,   який надсилає їх примірники іншим державам-сторонам.  Заява може бути в будь-який  час   відкликана   шляхом   повідомлення   Генерального секретаря.  Таке  відкликання  не повинно завдавати шкоди розгляду будь-якого питання,  що є предметом повідомлення,  уже  переданого згідно  з  цією  статтею;  ніякі  наступні  повідомлення будь-якої держави-сторони  не  приймаються  згідно  з  цією  статтею   після одержання  Генеральним  секретарем  повідомлення  про  відкликання заяви, якщо відповідна держава-сторона не зробила нової заяви.

 Стаття 22

ПереглядПричіплений файлРозмір
Конвенція проти катувань.doc93 КБ

Закрити