Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання

     1. Держава-сторона  цієї  Конвенції  може  в  будь-який   час заявити згідно з цією статтею, що вона визнає компетенцію Комітету одержувати й розглядати повідомлення осіб,  що перебувають під  її юрисдикцією,   які  стверджують,  що  вони  є  жертвами  порушення державою-стороною  положень  Конвенції,  або  повідомлення  такого роду,  що  надходять  від  їх  імені.  Комітет  не  приймає жодних повідомлень,  якщо вони стосуються держави-сторони, яка не зробила такої заяви.

     2. Комітет вважає неприйнятним будь-яке повідомлення згідно з цією  статтею,  що є анонімним або,  на його думку,  є результатом зложивання правом на подання таких повідомлень,  або  несумісне  з положеннями цієї Конвенції.

     3. З урахуванням положень пункту 2 Комітет доводить  будь-яке повідомлення,  подане  йому  згідно  з  цією  статтею,  до  відома держави-сторони цієї Конвенції, яка зробила заяву згідно з пунктом 1 цієї статті і яка нібито порушує ті чи інші положення Конвенції. Протягом шести місяців держава, що одержала повідомлення, подає до Комітету  письмові  пояснення  або  заяви,  що уточнюють питання й будь-які заходи, які могли бути прийняті цією державою.

     4. Комітет   розглядає   одержані   згідно   з  цією  статтею повідомлення у світлі всієї інформації,  представленої йому  даною особою або від її імені та відповідною державою-стороною.

     5. Комітет  не  розглядає  жодних  повідомлень  від будь-якої особи згідно з цією статтею, якщо він не переконається, що:

     а) це  саме  питання  не  розглядалося  й не розглядається за якою-небудь процедурою міжнародного розслідування чи врегулювання;

     b) дана особа вичерпала всі наявні внутрішні заходи правового захисту;  це правило не діє в тих випадках,  коли застосування цих заходів   невиправдано   затягує  допомогу  й  навряд  чи  надасть ефективну допомогу особі, яка є жертвою порушення цієї Конвенції.

     6. Під час  розгляду  повідомлень  за  цією  статтею  Комітет проводить закриті засідання.

     7. Комітет подає свої  думки  відповідній  державі-стороні  й даній особі.

     8. Положення  цієї  статті  набувають  чинності,  коли  п'ять держав-сторін цієї Конвенції зроблять заяви відповідно до пункту 1 даної статті.  Такі заяви  держави-сторони  здають  на  зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.  Заява може бути в будь-який час відкликана шляхом  повідомлення  Генерального секретаря.  Таке  відкликання  не  може  завдавати  шкоди розгляду будь-якого питання,  що є предметом повідомлення,  уже  переданого згідно з   цією   статтею;   жодні   наступні   повідомлення,   що надсилаються будь-якою особою чи  від  її  імені,  не  приймаються згідно  з  цією  статтею  після  одержання  Генеральним секретарем повідомлення    про    відкликання    заяви,    якщо    відповідна держава-сторона не зробила нової заяви.

Стаття 23

     Члени Комітету  і  спеціальних  погоджувальних  комісій,  які можуть бути призначені відповідно до підпункту (е) пункту 1 статті 21,  мають  право на пільги,  привілеї та імунітети експертів,  що діють за завданням Організації Об'єднаних Націй, як це передбачено у  відповідних   розділах  Конвенції про привілеї та імунітети ООН ( 995_150 ).

Стаття 24

     Комітет представляє  державам-сторонам і Генеральній Асамблеї ООН річну доповідь про свою роботу згідно з цією Конвенцією.

Частина III 

Стаття 25

     1. Ця Конвенція відкрита для підписання всіма державами.

     2. Ця Конвенція підлягає ратифікації.  Ратифікаційні  грамоти здаються   на   зберігання  Генеральному  секретареві  Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 26

     Ця Конвенція відкрита для приєднання всіх держав.  Приєднання здійснюється  шляхом  здачі на зберігання документа про приєднання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 27

ПереглядПричіплений файлРозмір
Конвенція проти катувань.doc93 КБ

Закрити