Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права

     1. Ніщо  в  цьому  Пакті  не  може  тлумачитись  як таке,  що означає,  що якась держава,  якась група чи якась особа має  право займатися будь-якою діяльністю або чинити будь-які дії, спрямовані на знищення будь-яких прав чи свобод,  визнаних у цьому Пакті, або на обмеження їх у більшій мірі, ніж передбачається у цьому Пакті.

     2. Ніяке обмеження  чи  приниження  будь-яких  основних  прав людини,  визнаних  або  існуючих  в якій-небудь країні на підставі закону,  конвенцій,  правил чи звичаїв,  не допускається  під  тим приводом, що в цьому Пакті не визнаються такі права або що в ньому вони визнаються у меншому обсязі.

Частина III

Стаття 6

     1. Держави,  які беруть участь у цьому Пакті,  визнають право на  працю,  що  включає  право  кожної  людини  дістати можливість заробляти собі на життя працею,  яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права.

     2. Заходи,  яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту з метою  повного  здійснення   цього   права,   включають   програми професійно-технічного   навчання  і  підготовки,  шляхи  і  методи досягнення продуктивної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні і економічні свободи людини.

Стаття 7

     Держави, які  беруть  участь  у  цьому Пакті,  визнають право кожного  на  справедливі  і  сприятливі  умови  праці,  включаючи, зокрема:

     а) винагороду, що забезпечувала б як мінімум усім трудящим:

     і) справедливу  зарплату  і  рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці,  причому, зокрема, жінкам  повинні гарантуватись  умови праці,  не гірші від тих,  якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю;

     іі) задовільне   існування  для  них  самих  та  їхніх  сімей відповідно до постанов цього Пакту;

     b) умови роботи, що відповідають вимогам безпеки та гігієни;

     с) однакову для  всіх  можливість  просування  по  роботі  на відповідні  більш  високі  ступені  виключно на підставі трудового стажу і кваліфікації;

     d) відпочинок,  дозвілля і розумне обмеження робочого часу та оплачувану періодичну відпустку  так  само,  як  і  винагороду  за святкові дні.

Стаття 8

     1. Держави,  які беруть участь у цьому Пакті,  зобов'язуються забезпечити:

     а) право  кожної  людини  створювати для здійснення і захисту своїх економічних та  соціальних  інтересів  професійні  спілки  і вступати  до  них на свій вибір при єдиній умові додержання правил відповідної  організації.  Користування   зазначеним   правом   не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які  є  необхідними  в  демократичному  суспільстві  в   інтересах державної  безпеки  чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших;

     b) право  професійних спілок утворювати національні федерації чи  конфедерації  і  право  цих  останніх  засновувати  міжнародні професійні організації або приєднуватися до них;

     с) право професійних спілок функціонувати  безперешкодно  без будь-яких обмежень,  крім тих,  які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному  суспільстві  в  інтересах  державної безпеки  чи  громадського  порядку  або  для захисту прав і свобод інших;

     d) право  на  страйки при умові його здійснення відповідно до законів кожної країни.

     2. Ця  стаття  не перешкоджає запровадженню законних обмежень користування цими правами для осіб,  що входять до складу збройних сил, поліції або адміністрації держави.

     3. Ніщо в цій статті не дає права державам, які беруть участь у  Конвенції  Міжнародної організації праці 1948 року щодо свободи асоціацій і захисту права  на  організацію,  приймати  законодавчі акти на шкоду гарантіям,  передбаченим у зазначеній Конвенції, або застосовувати закон так, щоб завдавалося шкоди цим гарантіям.

Стаття 9

     Держави, які беруть участь  у  цьому  Пакті,  визнають  право кожної  людини  на  соціальне  забезпечення,  включаючи  соціальне страхування.

Стаття 10


Закрити