Міжнародний пакт про громадянські і політичні права

     1. Всі особи є рівними перед судами і трибуналами.  Кожен має право   при   розгляді   будь-якого  кримінального  обвинувачення, пред'явленого йому,  або при визначенні його права та обов'язків у будь-якому  цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі  закону.  Преса  і  публіка можуть не допускатися на весь судовий розгляд або частину його з міркувань  моралі, громадського порядку  чи  державної  безпеки в демократичному суспільстві,  або коли того вимагають інтереси приватного життя сторін,  або - в тій мірі,  в  якій  це,  на  думку  суду,  є строго необхідним,  - при особливих  обставинах,  коли  публічність  порушувала  б  інтереси правосуддя;   однак  будь-яка  судова постанова в кримінальній або цивільній справі повинна бути публічною, за винятком тих випадків, коли  інтереси   неповнолітніх  вимагають  іншого  чи  коли справа стосується матримоніальних спорів або опіки над дітьми.

     2. Кожен  обвинувачений  в  кримінальному  злочині  має право вважатися невинним,  поки винність його не буде доведена згідно  з законом.

     3. Кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому кримінального  обвинувачення як мінімум на такі гарантії на основі цілковитої рівності:

     а) бути  терміново  і  докладно  повідомленим мовою, яку  він розуміє, про характер і підставу пред'явленого йому обвинувачення;

     b) мати  достатній  час  і  можливості  для  підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним самим ним захисником;

     с) бути судженим без невиправданої затримки;

     d) бути судженим в його присутності і захищати себе  особисто або  за  посередництвом  обраного  ним захисника;  якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника   в  будь-якому  разі,  коли  інтереси  правосуддя  того вимагають,  безплатно  для нього в усякому такому випадку,  коли у нього немає достатньо коштів для оплати цього захисника;

     е) допитувати свідків,  які дають проти нього показання,  або мати право на те,  щоб цих свідків було допитано,  і мати право на виклик і допит його свідків на тих самих умовах,  які існують  для свідків, що дають показання проти нього;

     f) користуватися безплатною допомогою перекладача,  якщо  він не  розуміє  мови,  використовуваної в суді,  або не говорить цією мовою;

     g) не бути приневоленим до давання свідчень проти самого себе чи до визнання себе винним.

     4. Щодо   неповнолітніх   процес   повинен  бути  таким,  щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню.

     5. Кожен,  кого  засуджено за будь-який злочин,  має право на те,  щоб його засудження і  вирок  були  переглянуті   вищестоящою судовою інстанцією згідно з законом.

     6. Коли будь-яку особу остаточним рішенням було засуджено  за кримінальний злочин і коли винесений їй вирок був потім скасований або їй було даровано помилування на тій підставі, що якась нова чи нововиявлена  обставина  незаперечно  доводить  наявність  судової помилки, то ця особа, котра зазнала покарання в результаті  такого засудження,  одержує  компенсацію  згідно з законом,  коли не буде доведено,  що зазначена невідома  обставина  не  була  свого  часу виявлена виключно або частково з її вини.

     7. Ніхто не повинен бути вдруге засуджений  чи  покараний  за злочин,  за  який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону  і  кримінально-процесуального  права  кожної країни.

Стаття 15

     1. Ніхто  не  може бути визнаний винним у вчиненні будь-якого кримінального злочину внаслідок якоїсь дії чи упущення, що, згідно з  діючим  на  момент його вчинення внутрідержавним законодавством або міжнародним правом, не були кримінальним злочином. Так само не може  призначатися  більш тяжке покарання,  ніж те,  яке підлягало застосуванню на момент вчинення кримінального злочину.  Якщо після вчинення злочину законом встановлюється більш легке покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця.

     2. Ніщо  в  цій  статті  не  перешкоджає  відданню  під суд і покаранню будь-якої особи за будь-яке діяння чи  упущення,  що  на момент  вчинення  були  кримінальним злочином згідно з  загальними принципами права, визнаними міжнародним товариством.

Стаття 16

     Кожна людина,  де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності.

Стаття 17

ПереглядПричіплений файлРозмір
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.doc114.5 КБ

Закрити