Протокол N 4 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини
Протокол N 4 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який гарантує деякі\ права та свободи, не передбачені онвенцією та Першим Протоколом до неї, із поправками, внесенимивідповідно до положень Протоколу N11 (*)
Страсбург, 16 вересня 1963 року (Протокол ратифіковано Законом N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97)
Офіційний переклад
Уряди, які підписали цей Протокол, будучи членами Ради Європи,
сповнені рішучості зробити кроки для забезпечення колективного здійснення деяких прав і свобод, які не передбачені у розділі I Конвенції про захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ), підписаної в Римі 4 листопада 1950 року (далі "Конвенція"), і в статтях 1-3 Першого Протоколу до Конвенції ( 994_535 ), підписаного в Парижі 20 березня 1952 року,
погодились про таке:
_______________
(*) Назви статей включено та поправки до тексту внесено відповідно до положень Протоколу N 11 ( 994_536 ) (ETS N 155) з 1 листопада 1998 року, дати набрання ним чинності.
Стаття 1
Заборона ув'язнення за борг
Жодна людина не може бути позбавлена волі лише на підставі неспроможності виконання свого договірного зобов'язання.
Стаття 2
Свобода пересування
1. Кожна людина, що законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання.
2. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
3. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
4. Права, викладені в пункті 1, у певних районах можуть також підлягати обмеженням, які запроваджуються згідно з законом і виправдовуються в демократичному суспільстві суспільними інтересами.
Стаття 3
Заборона вислання громадян
1. Жодна людина не може бути вислана, шляхом здійснення індивідуальних або колективних заходів, з території держави, громадянином якої вона є.
2. Жодна людина не може бути позбавлена права в'їзду на територію держави, громадянином якої вона є.
Стаття 4
Заборона колективного вислання іноземців
Колективне вислання іноземців забороняється.
Стаття 5
Територіальне застосування