Протокол N 4 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини

Протокол N 4 до Конвенції про захист прав  і основних свобод людини, який гарантує деякі\ права та свободи,  не передбачені онвенцією та Першим Протоколом до неї, із поправками, внесенимивідповідно  до положень Протоколу N11  (*)              

Страсбург, 16 вересня 1963 року (Протокол ратифіковано Законом  N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97) 

                                                Офіційний переклад

     Уряди, які   підписали  цей  Протокол,  будучи  членами  Ради Європи,

     сповнені рішучості    зробити    кроки    для    забезпечення колективного здійснення деяких прав і свобод, які не передбачені у розділі  I  Конвенції  про  захист  прав і основних свобод  людини ( 995_004  ),  підписаної  в  Римі  4  листопада  1950  року (далі "Конвенція"),  і в  статтях 1-3  Першого  Протоколу  до  Конвенції ( 994_535 ), підписаного в Парижі 20 березня 1952 року,

     погодились про таке:

_______________     

(*) Назви статей  включено  та  поправки  до  тексту  внесено відповідно до  положень Протоколу N 11 ( 994_536 ) (ETS N 155) з 1 листопада 1998 року, дати набрання ним чинності.

Стаття 1

Заборона ув'язнення за борг

     Жодна людина  не  може  бути позбавлена волі лише на підставі неспроможності виконання свого договірного зобов'язання.

Стаття 2 

Свобода пересування

     1. Кожна людина,  що законно перебуває на території будь-якої держави,  в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання.

     2. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

     3. Здійснення  цих  прав  не  підлягає жодним обмеженням,  за винятком тих,  які запроваджуються згідно з законом і необхідні  в демократичному    суспільстві   в   інтересах   національної   або громадської безпеки,  з метою  підтримання  громадського  порядку, запобігання  злочинам,  для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

     4. Права, викладені в пункті 1, у певних районах можуть також підлягати обмеженням,  які  запроваджуються  згідно  з  законом  і виправдовуються    в    демократичному   суспільстві   суспільними інтересами.

Стаття 3

Заборона вислання громадян

     1. Жодна людина  не  може  бути  вислана,  шляхом  здійснення індивідуальних  або  колективних  заходів,  з  території  держави, громадянином якої вона є.

     2. Жодна  людина  не  може  бути  позбавлена  права в'їзду на територію держави, громадянином якої вона є.

Стаття 4

Заборона колективного вислання іноземців 

Колективне вислання іноземців забороняється.

Стаття 5 

Територіальне застосування