ВОНА ВЧИЛА НАС ВІРИТИ В СЕБЕ

На 72-му  році після важкої тривалої хвороби пішла з життя Таїсія Іванівна Шкрюм. Лікар за освітою, упродовж багатьох років вона очолювала  обласну міжрайонну фтизіатричну медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) і користувалася заслуженим авторитетом і повагою серед колег.

Але широкого визнання  не тільки в Україні, а й за  її межами Таїсія Іванівна здобула як громадський діяч. У правозахисний рух вона прийшла, переживши велике особисте горе.  У 1985 році, прослуживши в армії всього тридцять днів,  в учбовому центрі «Десна» на Чернігівщині від руки старослужбовця загинув її син. З тих пір  головним у її житті стало – захистити чужих, якщо свого не вберегла. Таїсія Іванівна Шкрюм однією з перших  долучилася до  руху  матерів, які піднялися на захист своїх синів від свавілля  «дідівщини» в армії, до створення  Організації солдатських матерів колишнього Союзу і України. 

Вона стояла у Москві під стінами Кремля з плакатом: «Я протестую проти влади, яка не владна над своєю армією».  Була у числі  тих, хто порушив це питання   особисто перед Президентом СРСР М.Горбачовим. Працювала у президентській комісії  по розслідуванню причин  загибелі і травматизму в армії. Брала участь у створенні  перших законодавчих актів – ще союзних, а згодом і незалежної України,  спрямованих на соціальний захист військовослужбовців та членів їхніх сімей.

Багато років Таїсія Шкрюм була  віце-президентом  Української секції Міжнародного Товариства Прав Людини і очолювала  його відділення на Дніпропетровщині.  Не злічити, скільки  вона провела прийомів у громадській приймальні, скільком допомогла. Її голос на захист прав людини звучав на поважних форумах у  Києві, Москві і Франкфурті-на-Майні,  на  Конгресі  ООН з прав людини у Відні і  в Європарламенті у  Страсбурзі.І все ж найчастіше Таїсію Іванівну можна  було почути у  військовій частині, у сільській школі, у профтехучилищі. «Держава – це насамперед ми самі, -  не втомлювалася  повторювати вона. - Люди, які не знають своїх прав, які всього бояться і не вірять у закон, ніколи не побудують правової держави».

Вона  вчила людей знати свої права і  уміти їх захищати, поважати закон і  вірити у себе.

Висловлюємо щирі співчуття рідним Таїсії Іванівни. Ми розділяємо ваше горе і глибоко сумуємо разом з вами.

Світла пам'ять  про мужню жінку, громадянина і патріота, яка до останнього подиху віддала себе людям, ніколи не згасне у серцях тих, хто її знав.

Міжнародне Товариство Прав Людини,

Організація солдатських матерів України,

Спілка жінок України,

друзі і колеги.


Закрити