Твори фіналістів Восьмого міжнародного конкурсу


–Ви знали про це, друже? – спитав Шерлок.


Я заперечливо похитав головою.


–Ідемо далі! – продовжував він, – «У Антів, войовничих племен, які населяли наші землі у 4-7 століттях н.е. на той час уже сформувалися певні військові закони, які також існували у формі звичаєвого права. Всі питання вирішували на зборах воїнів, адже в антів на той час панувала так звана Варварська Демократія.


У слов’янськихплемен 7 століття відбулися вже певні урізноманітнення права. У різних племен закони могли значно відрізнятися. Але завжди всі питання вирішував вождь…»


–Неймовірно, неймовірно… –  Холмс був наче загіпнотизований. – «Перші писані закони почали формуватися за часів Ярослава Мудрого. Згодом його сини у 1072 році створилиидали кодекс «Правда  Ярославичів». Великий князь Мономах за своє життя доповнив його і 1116 року видав «Устав». Наступні значні зрушення в законодавстві та судочинстві відбуваються аж у 16 столітті. Тоді один за одним виходять три Литовські статути, які регламентують права народу. З того часу судові питання вирішувала шляхта, яка й виступала як судова інстанція».


–Далі, далі! – це вже я нетерпляче підганяв Холмса, шарпаючи його за рукав, щоб він перегорнув сторінку.


–«…З кінця 18 століття українські землі були розділеними. На територію Австро-Угорщини серйозно вплинув «Кодекс Наполеона» 1804 року, в основі якого був патернолістичний принцип. Це означало, що всі повноваження «родинного» судді передавалися Батькові, як голові сім’ї.На території ж Росії у 1864 відбулася судова реформа. З цього часу рішення  ухвалював суд присяжних…»


Холмс закрив книгу, витер полою піджака пилюку з неї і поставив на місце.


–Любий мій друже, це просто вражаюче! З цієї чудо-справи я дізнаюся стільки нового!


–О Шерлоку, я теж!


Ми обидва були в захопленні. Тут я схаменувся.


–Але ж, Шерлоку! Яке усе це стосується нашої справи?


–Мій любий друже, ви, як завжди, нічого не помічаєте. Ну скажіть, будь ласка, мені, який висновок можна зробити з прочитаного?


Я знизав плечима: а й справді, який?


–А висновок, мій друже, один, і досить простий. Упродовж історії судової системи законодавцем і виконавцем була лише одна істота. Це була Людина!


І тут я ніби прозрів! Ось до чого вів Холмс!


–Тобто ви, Шерлоку, маєте на увазі, що лише людина може приймати справедливі рішення? І лише людина повинна вирішувати долю інших людей?


–Любий друже! Ви не зовсім правильно зрозуміли мої слова. Адже згадайте, ці рішення не завжди були справедливими! Насправді, я лише мав на увазі, що ваше питання є надважливим і може суттєво вплинути на долю людства. Історія дала нам зрозуміти, що в центрі всієї системи стоїть  Людина!


–Блискуче, Холмсе! Проте це не дає ніякої відповіді!


–Мій друже, не все може давати відповідь одразу. Для початку ми підтвердили актуальність нашої теми. Що ж, рухаймося далі!


–Куди зараз? – запитав я, але Холмс вже прямував до виходу.


Ми зловили кеб, заскочили в нього, і Холмс шепнув щось візникові.


–Зараз нас чекає довга дорога, друже! Я попрошу вас трохи помовчати, а тоді я вам розповім, що ми робитимемо далі.


Холмс склав кінчики пальців і занурився в роздуми.


Я знав такий стан мого друга, тому нічого не розпитував і відвернувся до вікна.


Час повз, неначе змучений равлик, тож коли ми, нарешті, зупинились, мені здалося, що минуло не менше трьох годин. Ми стояли навпроти невисокого гарного будинку, з клумбою перед ґанком і акуратно підстриженим газоном. Холмс попросив візника почекати, і ми підійшли до дверей.


–Шерлоку, де це ми?


–Мій друже, ми зараз перед дверима Олівера Уенделла Холмса, одного з найвизначніших юристів світу, який по сумісництву доводиться мені старшим братом. Гадаю, він зможе підказати нам відповідь на це питання!


Двері відчинив чоловік у чорному плащі та картатому светрі. У нього було сиве волосся та сиві вуса. Вигляд він справляв бувалої людини.


–Добридень, Олівере! – кинув Холмс.


–Шерлоку! Який я радий! Невимовно радий! Яким вітром тебе занесло до моєї оселі?


–Олівере, мені потрібна твоя допомога в одній складній справі. Мій друг зараз швидко викладе тобі суть.


Я переповів зміст питання знову.


–Цікаво, цікаво… Завдання не з простих, – сказав Холмс Старший. Він схрестив ноги і склав пальці точнісінько так, як це робив Шерлок, і замилився.


На якийсь час запанувала тиша. Шерлок замислено втупився в камін. Я розглядав обох братів. Вони були схожими, неначе дві краплі води. Раптом Олівер нервово кашлянув і змінив позу.


–Ну, що ж! Завдання, звичайно, не з легких! Проте рішення знайти можна. Спершу ідея співпраці комп’ютера та людини мене навіть обурила.  Проте добре поміркувавши, я мушу сказати, що змінив свою думку. Розкажу вам дві історії.


За своє життя я мав немало заплутаних справ, і всі були успішними. Однією з них була справа ЛаМаркуса Гордона, залізничника, якого підозрювали у викраденні трьох тисяч фунтів із головного бюро залізничної компанії Тортона. Справа була справді заплутаною, зачіпок було надзвичайно мало, а якщо відверто, – то й зовсім не було. Єдиним свідком була консьєржка, яка бачила невисокого чоловіка, який заходив до контори ввечері, вбраного в усе чорне, і з темною хустиною на обличчі. Але її здивувало, що та частина обличчя, яку було видно з-під хустини, була надміру блідою, ба навіть жовтою. Такими ж були його зіниці. Як ви, мабуть, знаєте, це все явні симптоми хвороби Боткіна, або так званої жовтяниці.


–І що ж?

Закрити